Четвер, 03:36, 14.05.20

Рейтинг
7 0
Переглядів
895

0
0

«Новий атеїзм: кінець панування світового єврейства»

Людина на протязі своєї історії, завжди вірила в існування вищих сил. З початком зародження людства, це були сили природи, які наводили страх та давали надію на врожай людям. Тодішній інтелект стародавніх людей, не міг пояснити, звідки береться сонце, зірки на небі, чому є дощ, посуха, буревій, сніг, грім, блискавка і так далі. Звичайно не розуміючи сутність цих природніх явищ, їм надавали статус вищих сил, бо воно не було підвладне волі людини. Згодом цим вищим силам, надавали імена та починали їх зображувати людиноподібними або твариноподібними. Їм також поклонялися і приносили жертви, здебільшого, щоб був врожай. Це призвело до психічної залежності людини від думки, що є щось вище, і тому йому слід поклонятися, молитися, щоб все було гаразд. З подальшим розвитком людства, особливо в Стародавньому Єгипті, Вавилоні, Ассирії, Фінікії, Греції почали формуватися перші язичницькі релігії, які почали більш детально створювати пантеон богів, де кожен бог мав певну компетентність, над певною сферою діяльності людей. З розвитком писемності, почало з’являтися так зване священне письмо, яке трактувало устрій життя, поведінку та головне мораль людей. Проте пантеон богів, був створений людьми і є наслідком їхньої творчої діяльності мозку. Так і склалося з Християнством, яке зародилося на території нинішнього Ізраїлю, і є надбанням єврейського народу. Євреї зробили розумніше та хитріше, вони відмовилися від ідеї пантеону богів, яким потрібно було приносити жертви, а запропонували єдиного та живого Бога, якому не треба людської крові. Звичайно, морально і фінансово легше було поклонятися одному богу, чим десяткам всяких божків, яким потрібні були регулярні жертвоприношення. Тому греко-римський пантеон богів, ставав не потрібним, бо поширювалося Християнство з підконтрольної Риму - єврейської Палестини. Хоча спочатку перших християн у Римській імперії, активно знищували, під час гладіаторських боїв. Але як не старалося керівництво Риму, а ідея євреїв у віру в одного бога, перемагала традиційне язичництво серед населення імперії. Тому у 4 столітті, один із останніх великих імператорів Риму, став християнином, а саме – Костянтин Великий. Який по суті припинив гоніння на християн в імперії. Він розумів, що вірою в єдиного та справедливого для всіх бога, зможе об’єднати всі підкорені народи Римом, щоб дати відсіч племенам, які наступали з півночі та сходу імперії. Хоч Костянтин легалізував Християнство, але це не врятувало імперію від розпаду та краху! Проте євреї, які принесли свою віру, через грецьку Малу Азію, саму Грецію, Рим, продовжували поширювати її серед інших народів Європи, серед яких селилися. Саме Християнство, дозволило євреям вижити в Європі, серед інших народів та з допомогою створеного у них (інших народів) духовенства, яке брало під покровительство місцевих євреїв, то останні почали активно займати провідні позиції у суспільстві. А згодом, з накопиченням величезного капіталу, євреї почали створювати власний «масонський рух». Вже тоді у Середньовіччі, рідкістю було побачити єврея, який займався чорно-робочою професією. Тому маючи вплив через гроші на інші народи, та будучи під покровительством духовенства, яке духовно та морально керувало, тими так званими «рабами», євреї ставали панівним етносом у Європі. Проте, час від часу, люди до яких доходило про справжню сутність євреїв, влаштовували їм погроми. Що і стало початком боротьби з пануванням нинішнього «світового єврейства».

На протязі всієї історії Європи, з євреями боролися починаючи від погромів та завершуючи Голокостом, який таки наніс суттєвий удар по європейському єврейству. Але євреї все одно зберегли своє панування, і особливо в США, яке перемогло Рейх. Бо з відкриттям Америки, крім європейців, туди також активно переселялися євреї, і які там, також здобули панування. Не дарма засновник американського концерну «Форд» - Генрі Форд, був антисемітом і виступав за боротьбу з єврейством у США та Європі. Саме Форд вкладав гроші в «НСДАП» Гітлера, коли той починав боротьбу за владу в Німеччині, та особисто до останнього підтримував Фюрера! Так як Третій Рейх, не вирішив остаточно «єврейське питання» в окупованій Європі, то після Другої Світової, такий напрям як атеїзм, став новим «променем» боротьби з єврейством. Бо саме атеїзм відкидав будь-яку релігію, і в тому числі Християнство, доводячи абсурдність його «грунту», тобто Біблії!

Ідея атеїзму почала зароджуватися, ще у стародавні часи. З давньогрецької «атеїзм», перекладався, як «той що відрікається від богів». А в 5 столітті до нашої ери, мав значення «розриву відносин з богами» або «безбожник». А Цицерон зробив латинську транслітерацію цього слова – «atheos». Слово атеїст, вперше було використано для позначення практичного безбожжя в 1577 році. В 16 і 17 столітті, як і в Античність, слово «атеїст» застосовувалося, як образливе та нецензурне слово. Тільки у 18 та 19 столітті в Європі, слово «атеїзм» почали використовувати, як опис власних переконань та відмову від релігії та християнського бога. А в 20 столітті, даний термін означав відмову від будь-якого бога. Взагалі першим твором атеїстичного характеру, була «Пісня Арфіста», яка датується приблизно 2100 року до нашої ери, та написана у Стародавньому Єгипті. Даний твір доносить до людей, що немає життя після смерті, що там після гибелі небуття, і ніхто з того «світу» не вертається, і не забрав з собою все те, що мав на землі (у даному випадку мається на увазі, що піраміди у яких були поховані фараони, то їхнє майно, яке нібито мало піти з ними на «той світ», залишилося на місці), тому слід максимально любити земне життя та насолоджуватися ним. Також є порада, щоб людина керувалася серцем, мозком, жила як царі, примножувала задоволення, і не оплакувала тих, хто помер, бо вони вже ніколи не повернуться. В 6 столітті до нашої ери в Індії, зявилася «школа Чарвака» або «Локаята» (хоча є версія, що ця «школа» була видумана брахманами, і її по факту ніколи не було). Дана «школа» відкидала авторитет Вед (святе письмо Індуїзма), і вважала, що Всесвіт виник природнім шляхом, без допомоги сторонніх сил. І є 4 вічні елементи, які є першоосновою всього явного: земля, вода, вогонь, повітря. Вчення Локаяти пояснювало, що сенсом людського буття є – досягнення насолоди. Сама «школа Чарвака» зникла, ще в стародавні часи, так і не зробивши ніякого суттєвого впливу на світогляд індусів. Стосовно європейського атеїзму, то він почав зароджуватися у Стародавній Греції з розвитком науки, і до кінця епохи Просвітництва не був окремої течією людського світогляду. Грецький поет Діагор (5 століття до н.е.) вважається «першим атеїстом» та активним критиком релігії. А Критій вважав релігію, як людський винахід, який залякуванням поміщає людей в певні рамки моралі. Ксенофан у свою чергу, першим висунув ідею, що саме люди створили богів по своєму образу. Також він зазначав: «якби бики, коні і леви мали руки та могли ними малювати, і створювали витвори мистецтва, подібні людям, то коні зображали б, богів схожими на коней, бики схожими на биків…». Епікур вважав, що якщо боги і є, то вони байдужі до людей. Також за часів панування Риму, Лукрецій, також стверджував, що якщо є боги, то їм байдуже людство, і вони не впливають на нього. Лукрецій протиставляв науку релігії. Він в релігії бачив помилкове, дуже шкідливе для людства вчення. Проте значення слова «атеїст», на протязі Античності змінювалося. Часто ранніх християн називали атеїстами за те, що не вірили в римських богів. За це їх часто страчували, особливо під час гладіаторських боїв. Але коли Римська імперія стала християнською, то при Феодосії в 381 році, уже нашої ери, почали карати за «єресь»! Даний термін в іудейській та грецькій культурі, на фоні яких розвивалося Християнство, позначав грецькі «філософські школи», які згодом знищили. До речі іудеї, називали перших християн «назорейською єресю». Логіка полягала в тому, що істину та життя, людина могла отримати тільки в Христі, будь-яка альтернатива автоматично прирікала людину на загибель. Про Середньовіччя у Європі, можна обійтися одним реченням: «тотальний інтерес до релігії та теології, а якщо хтось був проти, то церква негайно спалювала їх - інакодумців». Тому в ті «темні віки», терористичними єврейськими методами у Європі, знищувалися всі науковці, філософи, винахідники, діяльність яких суперечила Біблії. Тому інтелектуальний прогрес європейців, єврейською релігією знищувався, щоб вони були не прогресивними людьми, а «стадом баранів»! І як результат, той рівень розвитку Європи, який був у 19 столітті, міг би бути на дві сотні років раніше, але нажаль спалили величезну кількість діячів науки, які забрали з собою свої ідеї та досягнення. Але все таки, прийшов початок кінця «дурного» правління церкви, коли почали боротися за здоровий глузд: Джон Вікліф, Ян Гус та Мартін Лютер.

Саме останній, похитне авторитет католицької церкви. 31 жовтня 1517 року Лютер, викладе «95 тезисів» проти продажу індульгенцій церквою, якими за гроші, та же церква відпускала гріхи та пускала в рай. Саме це призведе до «Реформації» церкви, появи Лютеранства (Протестантизма), яке вважатиме, що немає посередника між Богом та людиною, що людська душа рятується не церквою, а душею. Саме з іменем Лютера, повязують новий поштовх до розвитку науки та освіти, бо саме після Реформації, почало наставати Просвітництво. Самого Лютера вважали – антисемітом, за осуд євреїв, як носіїв іудаїзма, які не визнавали святої Трійці. Тому закликав вигнати їх, та знищити їхні синагоги, що в далекому майбутньому викликає симпатії Гітлера до ідей Лютера. Проте Лютер став першою людиною у Європі, яка хотіла покінчити з владою євреїв!

Ідеї Мартіна Лютера, які породили «Реформацію» церкви, яка покінчила з «релігійним тоталітаризмом» у Європі. Яка також призвела до «Тридцятилітньої війни» (1618-1648), епіцентром якої була Німеччина. Ця війна значно зменшила вплив католицької церкви у суспільстві, та створила їй на противагу – протестантизм та лютеранство, які засновані на ідеях винуватця цих подій (Лютера). Європа після Лютера, уже не була такою, як раніше! Єврейській релігії загрожував новий виклик – «епоха Відродження». Під час неї відбувалася криза церкви, коли Біблія підлягала тотальній критиці, коли її почали називати «збірником міфів та легенд». Та й паралельно відбувалася епоха «Великих географічних відкритів», яка задавала все більше і більше питань. Відкриття суперечили так званим легендам Біблії, коли стало остаточно ясно, що планета кругла і вона не єдина у Всесвіті, що повністю суперечило позиції церкви. Тому в 17 і 18 столітті у Європі, Християнство переживало складні часи. Але «Велика французька революція» у Франції (1789), ледь не прикінчила «віру у Христа». Революція винесла атеїзм з клубів (спілка однодумців) на вулиці. У 1793 році відбувалася «дехристиянізація Франції», яка замінила релігію – «культом Розуму». Після поразки Наполеона Бонапарта в його «Наполеонівських війнах» у 1814 році в Парижі, а в 1815 остаточно у битві при Ватерлоо, відбулася реставрація монархії, «Культ Розуму» повернувся тільки під час «Весни народів» 1848 року. А в другій половині 19 століття, атеїзм набув популярності серед німецьких філософів: Людвіг Файербах, Артур Шопенгауер, Карл Маркс та Фрідріх Ніцше (улюблений філософ Гітлера). Вони були відкритими критиками релігії та не визнавали ніякого бога. Також на поширення атеїзму, вплинули праці Чарльза Дарвіна та особливо його «теорія еволюції». Сам Карл Маркс, вважав релігію результатом розвитку ідеї залежності людини від стихійних сил природи, та неспроможністю змінити умови свого життя, і страх смерті. І що релігію використовує правляча еліта, щоб керувати більшістю.

В 20 столітті атеїзм досяг свого піку в СРСР, коли Ленін послідовник ідей Карла Маркса, боровся відкрито з церквою, тобто знищуючи її. Ще в 1918 році РПЦ Московського патріархату, втратила юридичний статус, а її залишки, які не емігрували - зазнали гонінь. А в 1925 році остаточно був ліквідований патріархат! А ще в 1919 році, Комуністична партія відкрито проголосила своїм завданням «сприяти відмиранню релігійних переконань» в суспільстві. Чим з 1925 року займався «Союз воинствующих безбожников», який не те що церкву «прикінчив», а й будь-яку релігію, а що вціліло, то стало «катакомбним» (про цю тему я писав в одній із попередніх статей «Як війна СРСР з Рейхом створила псевдо РПЦ…»). Проте в комуністичній Албанії, керівництво держави на чолі якого був Енвер Ходжа, оголосило про закриття всіх релігійних організацій, проголосивши Албанію «першою атеїстичною державою». Стаття 37 конституції Албанії 1976 року стверджувала: «Держава не визнає ніякої релігії та підтримує атеїстичну пропаганду з ціллю насидити в народі науковий матеріалістичний світогляд». За проведення таємних релігійних обрядів, передбачалося кримінальне покарання. А в Демократичній Кампучії (існувала з 1975 по 1979 року, на території сучасної Камбоджі – пд-сх Азія) при керівнику «червоних кхмерів» - Пол Поті, було вбито 180 тисяч буддистів, християн та мусульман. Кампучія себе вважала атеїстичною державою, тому знищувала всіх релігійних людей.

Після падіння СРСР та комуністичних режимів (у тому числі Албанія) в країнах «Варшавського договору», на протязі 1989-1991 років, атеїзм ніде в Європі не був затверджений на державному рівні. Хоча атеїзм мав і має місце в комуністичних: КНДР, Китаї, Кубі, В’єтнамі. Але там населення де-факто, все одно молиться своїм богам. Проте з початком 21 століття, на території Білої Західної цивілізації (Європа, США та Канада) відбувається характерне падіння інтересу до релігії, серед широких мас населення, особливо серед технічної інтелігенції. В розвинених країнах знижується відвідуваність храмів, зменшується кількість проведених обрядів, збільшується кількість людей, які себе відносять до атеїстів. В результаті сформувалося правило, чим технічно, інтелектуально, економічно розвинена країна, то вона має низький рівень релігійності, а чим бідніша країна, то високий рівень. Тому атеїзм процвітає в США, Канаді (серед розвиненого Білого населення), країнах Європи (у тому числі Україна, яка в топ-20 серед атеїстичних країн світу, які переважно є європейськими), Росії (як де), Аргентині (практично 90% населення походить з Європи), Австралії та Новій Зеландії (переважно вихідці з Британії та Європи). Хоча більшість дослідників вважають, що населення США більш релігійне, чим європейське. Також дійшли висновку, що атеїстів більше серед людей з повною вищою освітою, а з повною або незакінченою середньою освітою - велика кількість віруючих. Професор Оксфордського університету Майкл Аргайл, провів в 1958 році аналіз, стосовно відношення до релігії з коефіцієнтом інтелекту, серед школярів та студентів США. Аргайл дійшов висновку – «чим вищий інтелект, тим нища релігійність». До таких висновків, також дійшли в країнах Європи.

Звичайно є певна критика у адресу атеїстів, з приводу того, що ніби вони стверджують: «що Бога немає і після смерті небуття», а натомість конкретних та достатніх доказів, стосовно цього не мають. І що атеїзм знищує – мораль. Без якої складно представити суспільство. Хоча деякі вчені схиляються, що мораль, як частина суспільного життя, може існувати автономно від релігії. І що людина, може себе добровільно вести добре (в межах правил поведінки суспільства) по внутрішньому переконанню, а не з ціллю уникнути «страшного покарання» від того чи іншого бога. Хоча слід згадати, що не у всіх релігіях – страх покарання є мотивуючим фактором до удосконалення людиною себе. Також атеїсти більш схиляються до думки, що атеїзм сам по собі не спонукає до насилля, коли в той час, релігія більш сприяє жорстокості, особливо у відношенні до людей інших релігійних вірувань (нині цим займаються мусульмани). І що релігія є «духовним авторитаризмом», яка доводить до «розумової закамянілості». Також слід згадати слова атеїста Гольбаха, які він написав в 1772 році: «Всі діти атеїсти, у них немає ніяких представлень про бога». І відповідно, людина з початку свого життя, живе як атеїст. І що однією із причин існування релігії є людський страх смерті. Людину завжди цікавило, що буде з нею після смерті, і яку ж вона боялась. Тому віра в «небесне життя», бадьорила людину у всі епохи історії людства. А такі філософи другої половини 20 та початку 21 століття, як Ентоні Флю та Майкл Мартін, поділяли атеїзм на: слабкий (негативний) та сильний (позитивний). Під сильним атеїзмом вони розуміли – відстоювання переконань, що богів не існує. Слабкий атеїзм полягав у внутрішньому переконанні, що богів не існує, але без висловлених тверджень, що їх немає.

Проте з початком 21 століття на зміну «класичному атеїзму» прийшов – «новий атеїзм». «Новий атеїзм» - це умовна назва системи поглядів ряду вчених, філософів та громадських діячів, в основі яких лежить представлення про релігію, як про «хворобу сучасного суспільства», з якою потрібно активно боротися та відкидати базові положення релігії з допомогою наукового методу. «Новий атеїзм» розглядається, як відповідь на ріст релігійного фундаменталізму по всій планеті, частково – на теракти 11 вересня 2001 року в США, які вчинили ісламісти. Також відповідь на поширення релігійності в США, де християнські громади виступають за викладання в школі креаціонізму, за заборону одностатевих шлюбів та обмеження дослідження стовбурових клітин. Лідерами «нових атеїстів» є група британських і американських інтелектуалів: Річард Докінз, Крістофер Гітченс, Деніел Деннет, Сем Харріс. У 2005 році Сем Харріс видав книгу «Кінець віри», яка стала популярною у світі. Головним предметом книги, став вплив ісламу на теракти 11 вересня 2001 року. Але Харріс бачив корінь зла не тільки в ісламі, а взагалі у будь-якій релігії. У 2006 році «нові атеїсти» не зупинилися та видали: «Лист до християнської нації» (Сем Харріс), «Руйнування закляття» (Деніел Деннет), «Бог як ілюзія» (Річард Докінз), що стало одним з головних бестселерів року в США. А в 2007 році було видано: «Бог не любов» (Крістофер Гітченс), «Бог: невдала гіпотеза» (Віктор Стенджер). Ці книги набули великої популярності та уваги в ЗМІ. Їх публікували у великих видавництвах. Ще у 2006 році журналіст Гері Вулф оголосив про настання «нового атеїзму». Докінза, Харріса, Деннета, Хітченса нарекли – «чотирма вершниками атеїзму».

«Нові атеїсти», а саме Докінз та Стенджер розглядають існування Бога, як наукову гіпотезу, яка може бути перевірена стандартними науковими методами. Також вони приходять до висновку про те, що існування Бога спростовується логічно. А всі процеси, що відбуваються у світі від зародження життя до діяльності свідомості людини, можуть бути пояснені з позиції науки. «Нові атеїсти» розглядають релігію не тільки як оману, а як і зло. Та з якою потрібно активно боротися. Злочином  також вважають толерантність до релігії. Погоджуючись з тим, що релігія існувала протягом людської історії, в силу об’єктивних причин, а саме когнітивних встановлень людини, Харріс стверджує, що людству під силу відмовитися від релігії, як і від інших застарілих практик, таких як офіційне рабство в США.

«Новий атеїзм» також зазнав критики, і саме від християнських богословів. Алістер Макграт видав книгу «Докінз як ілюзія», у відповідь ідеям та переконанням самого Річарда Докінза. Також славнозвісній «четвірці» і їхнім послідовникам, закидають, що вони нічого нового не пропонують в змістовній критиці релігії. А їхня новизна полягає тільки в агресивній публічній позиції, а саме в поширенні своїх ідей в мас-медіа та публікаціях в провідних видавництвах. На думку католицького богослова Джона Гота, «нові атеїсти» недостатньо послідовні в порівнянні з атеїстами минулих століть, такими як Карл Маркс, Альбер Камю, Фрідріх Ніцше. Коли у свій час «атеїсти минулого» усвідомлювали, що відмова від релігії буде початком нової ери. Також богослов зазначав, що «нові атеїсти» помилково вважають, що після зникнення релігії можна буде жити по-старому.

Вивчивши історію Християнства (До речі про яку я писав і опублікував 04.09.2019 - «Для політики не має меж або Християнство це – суцільна політика») та атеїзму, можна дійти висновку, що релігія це результат діяльності людського мозку, де кожен по своєму формував легенду про створення світу богами. Тут слід згадати різні погляди на створення світу європейців, євреїв, ацтеків, арабів, китайців, японців, індусів та інших народів у різні епохи. Людина здавна, не розуміючи сутність природніх явищ, їх боялася та надавала їм у своїй голові - всемогутність, робивши згодом з них богів. А далі це вже був, як я зазначав, результат діяльності головного мозку та фантазії людини. Звичайно користуючись, ще неосвіченістю простих греків та римлян у науці, яка тоді тільки но розвивалася, євреї нав’язали на противагу своє Християнство або віру у Христа, ще існуючому тоді греко-римському пантеону богів, який відповідав рівню інтелекту тодішнього суспільства. Але через який, не нищили науку. А з падінням Римської імперії та масовій еміграції євреїв у Європу, Християнство стало «авторитарною вірою», яка знищувала всіх, хто суперечив ідеям Біблії. Але тоді у Середньовіччі, наука знову починала розвиватися, яка доводила брехню церкви про будову світу. Але тих вчених масово спалювали, чим стримували технологічний, науковий та інтелектуальний прорив європейців. Проте Мартін Лютер на початку 16 століття, покінчив з «терористичною» діяльністю церкви, яка хотіла і далі «розводити» людей, яких зробила «дурними рабами» своїми індульгенціями. А далі тільки прорив інтелекту і «культу розуму», який зі століттями, своїми досягненнями доводив, що Біблія це всього то - «збірка легенд». І нині в 21 столітті, ми Білі європейці, які є передовими у технологічному розвитку, уже менше і менше віримо у те, що написано у Біблії. Люди все менше ходять у церкву та моляться. І часто постає питання: «Бог помер?». Але насправді помирає Християнство! Яке уже стає не потрібне, розвиненим Білим європейцям, а натомість бідніші матеріально та інтелектуально етноси і раси  «третього світу», продовжують масово вірити у своїх богів. Інтелектуальний розвиток Білих, все більше у них вбиває, будь-яку віру у щось. І в докази є безліч статистик і опитувань, які демонструють цю картину. І Україна також, як і вся Європа поглинається атеїстичними поглядами, де релігія для більшості, просто стала «традицією предків». Тому Християнство, яке створили євреї та яким, багато століть керували свідомістю європейців, роблячи з них «рабів», переживає нині складні часи. І саме «новий атеїзм», має «покінчити» з головною зброєю єврейських масонів – Християнством. Бо уже Біблія не відповідає теперішнім часам та інтелектуальному розвитку. Серед населення «третього світу» Християнство може існувати, ще довгі століття, а от в Європі, уже ні. Тому є два варіанти: перший – Християнство зникне, а другий – воно зазнає трансформації, або на його місці постане «нова віра». І ця «нова віра», буде зазначати, що є Творець, який створив Всесвіт, і який не бере участі в ході історії Людства. І нова релігія, не буде мати ніяких легенд, як Творцем створювався світ, бо того ніхто не знає! І ця релігія повинна існувати, бо людський мозок, починаючи, ще із зародження життя на цій планеті, завжди мав віру у щось, коли був страх, але і надія, що щось Вище врятує! «Новим атеїстам», потрібно керуватися «культом розуму» і обійтися без насильницького знищення релігії, бо як показує практика, віра в Бога почала помирати швидше у тих країнах, де не було спрямованих на це дій, а не як колись в СРСР. Ми повинні керуватися Розумом! Тому у кожного своя голова та мозок, і кожен сам повинний вирішувати, у що він вірить, але без участі насильницьких переконань з боку інших. Бо вся дилема полягає в тому, що ніхто не може остаточно довести твердження про те, чи є Вищі сили або навпаки, про їхню відсутність! Але те що Християнство у Європі євреї використовували для своїх цілей, і що воно тероризувало «середньовічну науку» та просте населення, це – історичний факт, а не чиясь видумка!

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі